Кафедра мікробіології

  • Про кафедру
  • Історія кафедри
  • Співробітники
  • Навчальні курси
  • Викладацький розклад
  • Новини

Кафедру мікробіології створено у 1936 році на медичному факультеті Львівського університету. Проте, дослідженння з мікробіології на біологічному факультеті проводили раніше.

Перші відомі дослідження з мікробіології розпочав у Львівському університеті професор Францішек Діонізій Камєньський (1851–1912). Він вивчав паразити рослин, захворювання винограду. Досліджуючи Monotropa hypopitys, уперше виявив співжиття грибів з вищими рослинами (1880) – мікоризу. Вивчав флору Криму (1887–1888), Англії (1889), Індії, Цейлону, Яви, Єгипту (1892), беручи участь у експедиціях. Пізніше вчений переїхав до Одеси, де працюючи в університеті, описав грибок Metschnikowia artemaiae, виділений із одеських лиманів, що паразитує на рачках, сконструював мікроскоп із рухомим столиком для стереоскопічної фотографії (1908).

У 1886 р. в Одесі була заснована Пастерівська станція, де на практиці виготовляли вакцину і робили щеплення проти сказу. У Львові налагодив виробництво вакцини проти сказу (1911) та організував першу на Галичині Пастерівську станцію для боротьби зі сказом (1913) Павел Людвіґ Кучера (1872–1921). Він також розробив методи боротьби з холерою, висипним і черевним тифом. Кучера був обраний Президентом Львівського лікарського товариства (1915–1916) та удостоєний звання “Почесний громадянин Львова”.

Фізіолог рослин, доктор філософії, професор Северин Юзеф Кшемєнєвський (1871–1948), який був деканом математично-природничого факультету (1923–1924), а пізніше (1931–1932) – ректором Львівського університету, у своїх працях показав, що молібден за наявності феруму підвищує здатність зв’язувати азот азотобактеріями. Описав оригінальний метод виділення міксобактерій з ґрунту та їхню морфологію. Професор Кшемєнєвський був ініціатором створення заповідника степової флори у Кривчицях.

Разом з ним працювала і його дружина професор Гелена Йозефа Кшемєнєвська (1878–1966), яка виділила й описала 13 нових видів міксобактерій, зробила значний внесок у їхню систематику. На її честь названо новий вид бактерій Cytophaga krzemiеniewskae (Р. Стейнієр, 1940). У 1941–1944 подружжя працювало у Протитифозному інституті Р. Вайґля.

Здзіслав Кароль Штойзінґ (1883–1952) був 1930–1931 рр. деканом, а у 1931–1932 рр. – продеканом медичного факультету. Як професор мікробіології (1924–1927) він досліджував мікробіоту питної води. У 1941–1944 рр. Штойзінґ викладав у Таємному університеті.


Рудольфа Стефана Вайґля (1883–1957) вважають одним із найвидатніших рікетсіологів світу. Мобілізований до австрійської армії на початку Першої світової війни, Р. Вайґль був скерований для боротьби з висипним тифом у табори полонених і втікачів на території Чехії та Моравії, а відтак Польщі – в містах Тарнові та Перемишлі, де висипний тиф спричиняв величезні спустошення. Там він став співробітником військової бактеріологічної лабораторії і вперше зіткнувся з проблемою висипного тифу.

Після демобілізації у 1918 р. Р. Вайґль повернувся на посаду асистента кафедри гістології та ембріології медичного відділення Львівського університету. У 1919 р. був скерований як паразитолог на
посаду керівника великої лабораторії в Перемишлі для дослідження висипного тифу, де розпочав свої фундаментальні дослідження цього захворювання. Досягнувши значних успіхів у цій сфері, він у 1920 р. займає посаду
професора, завідувача кафедри загальної біології медичного факультету Львівського університету. У рамках цієї кафедри було створено Інститут досліджень висипного тифу – широко відомий як Протитифозний інститут Р. Вайґля, яким професор керував до 1944 р.

Р. Вайґль уперше опрацював метод культивування та нагромадження
збудника висипного тифу, розробив метод специфічної лабораторної діагностики цього захворювання і в історію світової науки увійшов як творець вакцини проти висипного тифу. Йому вдалося налагодити промислове виробництво вакцини. Користуючись розробленим методом культивування збудника, Р. Вайґль дослідив інші види внутрішньоклітинних рикетсій, давши їм назву рикетсій Роха–Ліма; дослідив збудника щурячого висипного тифу і дав йому назву рикетсій Моозера. Вивчав біологічні властивості збудників лихоманки Скелястих гір, п’ятиденної (траншейної або волинської) лихоманки тощо. Р. Вайґль уперше розробив метод специфічної лабораторної діагностики висипного тифу – реакцію мікроаглютинації, яку лауреат Нобелівської премії Шарль Ніколь назвав реакцією Вайґля. Передумовою успіху Р. Вайґля були його надзвичайні здібності експериментатора. Важливе значення мав також попередній досвід роботи в галузі цитології і трансплантології, де одержані Р. Вайґлем досягнення можна було б оцінити як окремий вагомий внесок у ці розділи науки. Інститут Р. Вайгля став всесвітньо відомим
осередком європейської рикетсіології. Вакцина проти висипного тифу успішно застосовували в ендемічних вогнищах Європи, Африки, Азії. Р Вайґль на запрошення Ліги Націй у 1937 р. зробив цикл доповідей у Женеві про методи боротьби з висипним тифом, у 1939 р. мав доповіді у Швеції, виїздив до Ефіопії для налагодження виробництва вакцини. Ученого було висунуто на здобуття Нобелівської премії.

У 1940 р. на базі Інституту було створено Львівський санітарно-бактеріологічний інститут. На початку німецької окупації Львова, коли нацисти розстріляли 25 професорів і членів їхніх родин, Р. Вайгль прийняв непросте рішення: продовжити виробництво вакцини, в тому числі для німецької армії, щоби зберегти робочі місця та врятувати життя багатьом львівським науковцям. Він домігся у німецької влади права самостійно підбирати співробітників і брав на себе всю відповідальність за вчинені ними дії. У той час інститут почав розростатися. Завдяки працевлаштуванню у своїх лабораторіях професору Вайґлю вдалося, за сучасними оцінками, врятувати близько п’яти тисяч представників львівського наукового середовища, академічної та гімназійної молоді, а також учасників руху опору. Нехтуючи заборонами німецької влади, вакцину Вайґля нелегально розповсюджували для щеплення цивільного населення. Завдяки особистій мужності Р. Вайґля та інших працівників інституту, їхньому бажанню надати допомогу потребуючим, цей рятівний препарат нелегально потрапляв до цивільного населення, польського підпілля, постачався до концентраційних таборів, варшавського та львівського гетто.

З 2003 р. кафедра мікробіології започаткувала Міжнародну україно-польську конференцію, присвячену Р. Вайґлю, яка відбувається від того часу почергово в Україні та Польщі.

Питання медичної мікробіології були актуальними темами для досліджень у довоєнний період. Ян Тадеуш Ленартовіч (1877–1959) – декан медичного факультету (1931–1932), досліджував етіологію, патогенез і лікування гонореї, сифілісу, пухирчатки, саркоїдозу, туберкульозу шкіри, запропонував новий метод мікроскопічного виявлення блідої спірохети. Він уперше приживив збудника сифілісу людини мишам і запропонував метод лікування пухирчатки, перший описав харчовий алергодерматоз після споживання деяких видів рослин – атрипексіаз.

Молодий мікробіолог Ян Мєчислав Бадіян (1904– 1942) досліджував будову клітин бактерій, зокрема, міксобактерій, ціанобактерій, дріжджів, їхній розвиток. Він удосконалив техніку фарбування мікроорганізмів для виявлення ядерних структур і один із перших висловив припущення про наявність у бактерій нуклеоїда – аналога ядра еукаріот. Німецька куля обірвала життя талановитого вченого.

У 1936 р. було створено кафедру мікробіології. Першим завідувачем новоствореної кафедри мікробіології був у 1936–1939 професор Наполеон Гонсьоровський (1876–1941). У 1938–1939 рр. він працював деканом медичного факультету. Гонсьоровський досліджував збудників холери, правця, дизентерії, склероми. Він розробив новий серологічний метод виявлення збудника сифілісу, який використано для обстеження населення Львівщини, запропонував оригінальну класифікацію збудників дизентерії. Н. Гонсьоровський створив Львівську школу мікробіологів, організував у Львові ІІ з’їзд мікробіологів та епідеміологів.

У 1939 р. кафедра мікробіології переведена у Львівський медичний інститут і тільки після війни, у 1946 р. відкрита заново на біологічному факультеті Львівського університету. До 1969 р. вона мала назву кафедри мікробіології та ґрунтознавства.

Завідував кафедрою у цей час (1945–1961) професор Литвинов Лев Самійлович (1901– 1963). У колі наукових інтересів працівників кафедри того часу перебували питання сільськогосподарської мікробіології: мінеральне живлення рослин, їхня стійкість до дії несприятливих чинників. На кафедрі розробляли методи отримання бактерійних добрив.

Цей напрямок продовжила розвивати Олександра Густавівна Гебгардт (1905– 1982), яка завідувала кафедрою у 1961–1969 рр. Під її керівництвом працівники кафедри досліджували азотофіксувальні бактерії, біосинтез вітамінів, розробляли технологію виготовлення бактерійних добрив. Було відкрито стимулювальний вплив метиленової синьки на ріст рослин.

Новий етап у розвитку кафедри розпочався з приходом на завідування кафедрою відомого професора Георгія Михайловича Шавловського (1925–1996), який завідував кафедрою упродовж 1968–1970 рр. Георгій Михайлович започатковує роботи з дослідження біосинтезу та регуляції вітаміну В2 мікроорганізмами. За його керівництва було детально вивчено флавіногенну активність різних видів дріжджів, розроблено методи визначення флавінів, досліджено вплив різноманітних факторів на біосинтез вітаміну В2, виявлено участь феруму в регуляції цього процесу, сформульовано гіпотезу про важливу роль постачання попередниками для стимуляції біосинтезу рибофлавіну, досліджено біосинтез і регуляцію пуринів de novo, з’ясовано, що для здійснення надсинтезу флавінів дріжджі мають активно синтезувати пурини. Результатом більш ніж десятирічної праці була докторська дисертація, яку Г. М. Шавловський успішно захистив 1967 р. у Москві в Інституті мікробіології АН СРСР, а наступного року йому було присвоєно звання професора.

Професор Шавловський був одним із організаторів створення Львівського відділення Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна АН УРСР, відділом якого він керував до кінця свого життя. Працю в науково-дослідному інституті професор Шавловський поєднував з педагогічною роботою. Відділ регуляції клітинного синтезу низькомолекулярних сполук став філіалом кафедри мікробіології Львівського державного університету ім. І. Франка. Співробітники відділу залучалися до педагогічної праці, а студенти мали змогу отримати належну фахову підготовку.

Під керівництвом завідувачів кафедри (1971–1981) доцента Дацюк Ніни Макарівни (народилася 1926 р.), а дещо пізніше доцента Кучераса Романа Васильовича (1934–2014), на кафедрі проводять дослідження з фізіології мікроорганізмів-продуцентів біологічно активних сполук, зокрема, продуцентів вітамінів В2 і В12, тетрапіролів (Кузнецова Р.О., Гудзь С.П., Коструба М.Ф., Рурик В.Д., Білінська І.С., Полулях О.В., Єлісеєв С.А., Подопригора О.І., Шах Є. С., Виговська, Т. В., Павлович Т.М.). Ці роботи мали велике практичне значення. Їхні результати були використані у промисловому ви­робництві вітамінів.

Учень професора Шавловського Г.М. професор Гудзь Степан Петрович (народився 1940 р.) керував кафедрою з 1984 по 2014 рр. Упродовж багатьох років під його керівництвом колектив кафедри працює над дослідженням закономірностей біосинтезу бета-галактозидази у дріжджів (Борсукевич Б.М., Гірна О.В., Третяк О. І., Гнатуш С.О., Третяк К. О., Закальський А. Є., Русин І.Б.), впливу етанолу на ферменти обміну вуглеводів (Гнатуш С.О.), вмісту жирних кислот у клітинах Кребтрі-позитивних і Кребтрі-негативних дріжджів (Колісник Я.І.) Було отримано різні продукти за вирощування дріжджів на відходах підприємств молочної, харчової промисловості тощо (Гірна О.В., Третяк О.І., Гнатуш С.О.)

Професор Гудзь С.П. на початку ХХІ ст. започаткував дослідження участі мікроорганізмів у кругообігу сполук сульфуру (Коструба М.Ф., Баран І.М., Кіт Л.Я., Перетятко Т.Б., Горішний М.Б., Галушка А.А., Клим І.Р., Мороз О.М., Подопригора О.І.)

З 2014 р. кафедрою завідує професор Гнатуш Світлана Олексіївна (народилася 1965 р.)

Наукові напрямки кафедри мікробіології є різновекторними. Співробітники активно проводять дослі­дження участі мікроорганізмів у кругообігу сполук сульфуру, впливу важких металів на фізіолого-біохімічні властивості бактерій, розробляють методи детоксикації гідроген сульфіду та вилучення сполук важких металів (Гнатуш С.О., Перетятко Т.Б., Мороз О.М., Кушкевич І.В., Галушка А.А., Горішний М.Б., Клим І.Р., Василів О.М., Масловська О.Д., Шоляк К.В., Лаврик С.В., Дорош Л.С., Чайка О.М., Тарабас О.В., Яворська Г.В., Звір Г.І.)

Уперше проведено екологічний моніторинг сірко- і сульфатметаболізувальних бактерій у водоймах Яворівського та Роздільського сіркових родовищ, вивчено використання ними сполук сульфуру за різних умов, досліджено асиміляцію гідроген сульфіду пурпуровими та зеленими сірковими бактеріями. Удосконалено методики виділення й ідентифікації сіркометаболізувальних бактерій. Виділено з природних середовищ і задепоновано штами Desulfovibrio desulfuricans ІМВ К-6, Desulfuromonas acetoxidans ІМВ В-7384, Chlorobium limicola ІМВ К-8, вивчено питання їхньої аутекології. Досліджено фізіолого-біохімічні властивості мікроорганізмів, які забезпечують перетво­рення сполук сульфуру, за впливу солей важких металів. Одержано цікаві дані стосовно можливості засвоєння ними органічних сполук. Оригінальними є дослідження мікробного паливного елемента на основі Desulfuromonas acetoxidans ІМВ В-7384.

Досліджено процеси ферментативного та неферментативного відновлення окиснених форм металів сульфатвідновлювальними бактеріями та фактори, які впливають на цей процес. Описано низку штамів сульфатвідновлювальних бактерій, які використовують метали як кінцевий акцептор електронів. Узагальнено експериментальні й теоретичні дані про перспективи використання цих мікроорганізмів для очищення довкілля від важких металів. У дослідженнях акцентується увага на пошуках і застосуванні психрофільних штамів сульфатвідновлювальних бактерій у біоремедіаційних процесах.

Надзвичайно цікавими як у практичному, так і в теоретичному аспектах є роботи зі встановлення ролі мікроорганізмів у пошкодженні стародруків, творів мистецтва та пам’яток архітектури (Білінська І.С., Яворська Г.В.). Розпочато роботи з дослідження змін видового складу мікробіоти кишечника за впливу різних консервантів, які входять до складу лікарських засобів (Колісник Я.І., Скочиляс Н.Б., Литвин В.М.). Практичне значення мають дослідження впливу пестицидів на мікроорганізми природних біоценозів (Звір Г.І.)

Від 2012 р. розпочато роботи з дослідження мікробоценозів породних відвалів вугільних шахт (Гнатуш С.О., Дяків С.В., Мороз О.М., Перетятко Т.Б.) і встановлення ролі різних екологотрофічних груп мікроорганізмів у їхньому функціонуванні.

На сьогодні колектив кафедри відомий в Україні не тільки за науковими здобутками, а і за своїми підручниками та навчальними посібниками.

Щорічно кафедра мікробіології випускає фахівців-мікробіологів, які знаходять застосування своїх знань і на виробництві, і в діагностичних лабораторіях, і в науково-дослідних установах. Багато з них працюють на педагогічній роботі, очолюють кафедри провідних вузів. Кожен випускник вносить свою часточку в розвиток мікробіології, а відповідно – і в історію Львівського університету.

Співробітники

1 курс

2 курс

3 курс

4 курс

5 курс

6 курс

Викладацький розклад



Симпозіум із міжнародною участю “Сталі підходи до підвищення врожайності та харчової цінності пшениці”

05.06.2018 | 11:49

Одноденний симпозіум із міжнародною участю
“Сталі підходи до підвищення врожайності та харчової цінності пшениці“
Львівський національний університет імені Івана Франка
27 червня 2018 року,
Львів, Україна
Організатори:
Кафедра фізіології та екології рослин Львівського національного університету імені Івана Франка,
вул. Грушевського, 4, 79005, м. Львів, Україна
Кафедра біології рослин Корнельського університету (США),  608 Бредфілд Холл, 306 Tower Rd., Ітака, NY 14853-1901, США
Офіційні мови симпозіуму: українська, англійська.
Секції:

Дефіцит мікроелементів як обмежувальний чинник у формуванні продуктивності пшениці.
• Збільшення вмісту мінеральних мікроелементів у зерні шляхом...

Читати »

Наукова конференція “Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку та інших природоохоронних територій”  

21.05.2018 | 15:03

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі наукової конференції

"Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку та інших природоохоронних територій", яка відбудеться

13-16 вересня 2018 р. на базі Шацького біолого-географічного стаціонару.

Читати »

Адаптивна еволюція глобінових генів та імунної систем у сліпаків

29.03.2018 | 19:03

Олексій Янчуков, колишній випускник факультету, а тепер Assist Prof університету Bulent Ecevit, що в Зондулаку, Туреччина. Галузь досліджень Олексія - популяційна та еволюційна генетика, про що й буде мова у його імпровізованому семінарі, за результатами і планами його поточних досліджень. 

Читати »

Семінар_Бібліотека

16.03.2018 | 22:31

19 березня 2018 р. компанія Clarivate Analytics та команда Програми імені Фулбрайта в Україні запрошують вчених, бібліотекарів, редакторів наукових видань, керівників установ та підрозділів, молодих науковців на семінар “Показники ефективної наукової діяльності науковця, установи і країни: публікації, наукові видання, гранти”.

Читати »