Біологічні студії - Studia Biologica

English version Українська версія

ВІД РЕДАКТОРА

Ми розпочинаємо випуск нового журналу  – „Біологічні студії” / „Studia_Biologica”. Ідея створення цього видання належить професору Іванові Вакарчуку, фізику-теоретику, який як ректор Університету робить багато корисних справ і, просто як людина-інтелектуал, прагне пізнавати навколишній світ, існування і розвиток якого є невіддільним від біологічних наук.

Відразу зазначимо, що переважна більшість наукових журналів, заснованих в останні десятиліття, є надто вузькоспеціалізованими. Така нині науково-видавнича мода, яку пояснюють начебто об’єктивною причиною: усі серйозні вчені настільки заклопотані своїми дослідницькими проблемами i боротьбою за отримання наукових грантів, що просто не мають часу читати щось "зайве".

А як же бути зі світовими лідерами у рейтингу (так званий імпакт-фактор) серед наукових журналів, які мають дуже загальні назви - "Nature" ("Природа"), "Science" ("Наука"), "Cell" ("Клітина")? Такі широкі та всеохоплюючі назви не заважають цим журналам бути найбільш цитованими як серед біологів, так і серед учених інших наукових дисциплін.

Отже, назва "Біологічні студії" йде наперекір панівній моді давати журналам спеціалізовані назви. Тим більше, що обмеження тематики публікованих статей проблемами вузької галузі особливо характерне для біологічних наукових журналів. Доходить до того, що вчені-біологи перестають розуміти один одного, оскільки кожна галузь цієї науки активно створює свій термінологічний апарат. Тому журнали на молекулярно-біологічну чи імунологічну тематику можуть читати і розуміти лише вчені, які працюють у цих же галузях, що, звичайно ж, не лише значно обмежує спілкування між ученими різних галузей біології, але й призводить до збіднення арсеналу наукових ідей, які необхідні для того, щоб розпочати нове, цікаве дослідження.

Надмірне захоплення аналітичними дослідженнями, без належної уваги до узагальнюючих, а також синтетичних досліджень, без сумніву, шкодить науці. Звичайно, спеціалісти вузького наукового профілю мають більше можливостей зосередитися на якихось конкретних наукових проблемах і провести дослідження, отримавши при цьому цікавий результат. Цікавий, але не видатний, оскільки статистика переконливо свідчить про те, що найбільш видатні наукові досягнення було отримано саме на стику кількох наук – наприклад, біології та фізики, біології та хімії тощо.

Щоб краще аргументувати вірність цього узагальнення, варто навести конкретні приклади з історії наукових відкриттів, які доводять значну роль міждисциплінарних, системних досліджень у біології. Вчений Міхаель Заслофф звернув увагу на факт, відомий раніше: жабу можна оперувати без стерилізації інструментів і поверхні тіла, потім випустити її в акваріум із брудною водою - і в неї не виникне інфекційного процесу. Це наштовхнуло вченого на пошук у покриві тіла жаби речовин із протиінфекційною активністю. Пошук дав хороший результат, і новий клас речовин із захисною функцією назвали магаініни (термін magainin походить від єврейського слова, що означає захист). Згодом подібні речовини виявили у комах, гризунів і ссавців, включно з людиною. Це – поліпептиди, молекула яких складається приблизно із 20-ти амінокислотних залишків. Під час взаємодії поліпептидів із плазматичною мембраною бактерій підвищується неселективна проникність мембрани, що веде до загибелі бактерійних клітин. Магаініни мають високу спорідненість до кислих фосфоліпідів, наявних у мембрані бактерій, і не взаємодіють із мембранами евкаріотичних клітин, багатих на холестерин. Магаініни тепер частіше називають дефензинами. Цікаво відзначити, що незабаром після свого відкриття доктор Заслофф заснував у штаті Пенсільванія (США) фірму Мадаіпіп Pharmaceuticals, Inc., при якій функціонує науково-дослідний інститут (Magainin Research Institute). Нині дослідження у даному напрямі перейшли на суто комерційну основу, а публікації, в яких вживаються терміни магаінін чи дефензин, майже повністю зникли з інформаційних джерел Інтернету.

Отже, Міхаель Заслофф прийшов до відкриття нового класу протиінфекційних речовин не традиційним шляхом „перелопачування" десятків і сотень різних випадкових сполук із метою пошуку речовини з певними біологічними властивостями. Він узяв до уваги своє спостереження із життя амфібій і зробив припущення про наявність специфічної речовини у шкірі амфібій. Цей факт свідчить про велику продуктивну силу глибокого аналізу біологічних явищ. Термін "продуктивна сила" використано тут не випадково, а з метою підкреслити, що описаний вище підхід є обґрунтованим і може слугувати важливою стратегією під час наукового пошуку також і в інших випадках.

Про високу ефективність згаданої вище стратегії свідчить ще один приклад із наукового життя того ж доктора Заслоффа. Після свого першого відкриття він продовжував пошук речовин із протиінфекційною активністю. Відвідавши одного разу дослідницький центр, який займався вивченням життя акул, учений довідався, що вагітність у цих риб триває аж 2 роки. Протягом цього часу ембріони акули перебувають у фаллопієвих трубах статевої системи самки, а рідина, яка оточує тут ембріони, щодня поновлюється, причому за рахунок нестерильної морської води. Отже, повинен існувати механізм стерилізації рідини у фаллопієвих трубах акули, щоб захистити ембріони, які розвиваються. Імунна система акули дуже примітивна і не може забезпечити такого захисту. Спеціальний пошук привів до відкриття у 1993 році скваламіну (squalamine), який належить до ще одного нового класу антимікробних речовин. Він має незвичну будову: молекула дигідроксихолестерину приєднана до молекули спермідину (декарбоксильованої диамінокислоти). Речовини цього типу легше використовувати, ніж медичні препарати, бо вони, на відміну від магаінінів, стійкі до дії ензимів.

Цікаво зазначити, що перевірка скваламіну на протипухлинну активність дала несподівано хороший результат. Скваламін виявився потужним інгібітором ангіогенезу, що дало змогу використовувати його у протипухлинній терапії. Механізм дії скваламіну полягає в його взаємодії з Na++-обмінником ендотеліальних клітин кровоносних судин. Він інгібує індуковану мітогеном полімеризацію. цитоскелетного білка актину, міжклітинну адгезію і клітинну міграцію, припиняючи проліферацію ендотеліальних клітин. Скваламін дуже добре поєднується з іншими протипухлинними препаратами, значно підсилюючи їх ефект щодо інгібування росту злоякісних пухлин. Найкращим джерелом скваламіну є екстракт із хряща акули, у якої весь скелет має хрящову будову.

Висновок, який я намагався донести до авторів і читачів нашого журналу полягає в тому, що обмін новою й оригінальною інформацією між представниками різних галузей біологічної науки забезпечує не лише пізнавальний аспект, – він має послужити стимулом для пошуку нових наукових ідей.

Щиро бажаю оригінальних ідей авторам статей журналу "Біологічні студи" / "Studia Biologica", а його читачам – цінних знахідок для себе на сторінках журналу та їх успішного втілення у результатах наукових досліджень.

Ростислав Стойка, член-кореспондент Національної академії наук України


Періодичність: 4 рази на рік.

Головний редактор: Царик Йосиф Володимирович

Почесний головний редактор Стойка Ростислав Степанович

Відповідальний секретар: Романюк Наталія Дмитрівна

Редакційна колегія

Основні напрямки наукових публікацій у журналі: біофізика, біохімія, ботаніка, вірусологія, генетика, екологія, зоологія; лабораторна діагностика біологічних систем, мікробіологія; фізіологія людини і тварин, фізіологія рослин; цитологія та гістологія імунологія.

Key title: Studia Biologica Biologichni Studiji

Abbreviated key title: Biol Studii

Видавець: Львівський національний університет імені Івана Франка

Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
Creative Commons License
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License.

  

Пошук

В назві:
В резюме:
Автор:
За період з до


2016, Том 10 / N 2
2016, Том 10 / N 1
2015, Том 9 / N 3