Експедиція з метою виявлення місць поширення і токування червонокнижного виду – баранця великого Gallinago media

Протягом 19 травня – 5 червня 2020 року докторантом кафедри зоології Шидловським І. В., аспірантом Загородним І. В., студентом Дубовиком О. А. та співробітником національного природного парку «Північне Поділля» Гринюком П. М. здійснена експедиція в межах Львівської та Волинської областей з метою виявлення місць поширення і токування червонокнижного виду – баранця великого Gallinago media. Експедиція здійснена в рамках проекту LIFE17 NAT/PL/000015 «Імплементація державної програми охорони баранця
великого – етап 1» підпроекту «Інвентаризація баранця великого і оцінка стану збереження його токовищ вздовж кордону України у 2020 році».

Сумарно дослідженнями було охоплено маршрут майже в 2000 км, обстежено багато місць, які на думку дослідників є найпридатнішими для баранців великих і облаштування ними токовищ.

Спеціальні обліки з інвентаризації токовищ у прикордонних районах з Польщею та Білоруссю, проведені у 2020 році показали ще гіршу ситуацію з болотами, ніж у 2019 році. На жаль, у Львівській області усі болота, зокрема притоки річки Любачівка: р. Бронка, р. Блех, р. Гребелька, р. Смолінка, і притоки Західного Бугу: р. Телиці, р. Рата, р. Болотня, р. Солокія, р. Варенжанка – виявилися сухими. Навіть поблизу самого Західного Бугу мокрими зі збереженою водою залишилися лише глибокі стариці, а мілкі стариці та луки в долині ріки пересохли. В низці місць, зокрема в долині річок Рата, Солокія та Варенжанка виявлено науковцями переорювання прибережних ділянок річок, починаючи з осені 2019 і продовжуючи весною 2020 року. На жаль, на Львівщині не вдалося виявити місць придатних для токування і гніздування цього виду. В загальному, у 2020 році вразила мала чисельність куликів та їх видове різноманіття на всьому маршруті у Львівській області.

На Волині дослідниками обстежено всю долину Західного Бугу, за виключенням кількох заказників, розташованих за контрольно-слідовою смугою. Більшість боліт тут також виявилися сухими. Навіть значні осокові зарості висотою понад 1 м на болотах, 2020 року виявилися майже сухими. Ґрунт під чоботами був лише вогкий, частіше свіжий і дуже рідко мокрий. Вода також збереглася лише у великих та глибоких старицях і каналах. В долині Західного Бугу і його приток: р. Студянки, р. Луги, р. Ягодинка та довкола великої кількості озер, починаючи від Ягодинського, Гущанського, Малого, Великого, через систему Шацьких, Любохинських, Турські – до Волянського озера більшість боліт також пересохли.
Частина з них нагадували закинуті пасовища, де трав’яниста рослинність деградувала, а в частині з них вже були закинуті сільськогосподарські угіддя – сінокоси та луки, де почала зростати рудеральна рослинність.

Обліки були проведені у місцях з найбільшою імовірністю знаходження баранця
великого, проте відсутність опадів упродовж осені – зими та весни, практично привели до висихання значних території. Показовим прикладом можуть слугувати болота «осокові віконця», де у 2019 році відмічено співаючих самців очеретянки прудкої Acrocephalus paludicola, а глибина води в них місцями не дозволяла пройти у звичайних гумових чоботах. Проте у 2020 році ці місця були лише трішки вологі, а рослинність на них деградувала – дуже низька. Звісно, очеретянки прудкої не було.

З метою якіснішого виявлення баранців великих у місцях можливого їхнього
перебування дослідниками проводилися обстеження території і вдень. Це полегшувало нічні переміщення (згідно методики обліків з 20.00 до 4.00 год.) та оцінку можливої придатності території для баранців.

У результаті експедиційних робіт знайдено лише два токовища баранця великого (8-9 та 2-3 токуючих самці) і виявлено ще одного дорослого птаха. Усі місця реєстрацій розташовані у Волинській області.