Цікаво знати!

23.03.2020 | 14:30

Щовесни разом з первоцвітами і птахами прокидаються ще й менш приємні істоти. Чи багато Ви про них знаєте? Якщо ні, то варто почитати інформацію, котру підготував асистент кафедри зоології ЛНУ мені Івана Франка – Володимир Лєснік:


«Що ми знаємо про кліщів?
Цьогоріч головною темою головного болю став коронавірус. Тема аж надто серйозна. Та пори все деякі її аспекти торкаються масиву знань, яким якраз і час і місце – на нашій сторінці.


Погодні умови і непланований вільний час через карантин – добра нагода відвідати місця сили – улюблені закутки природи, де і дорослі й діти у родинному чи дружньому колі можуть почуватися захищеними від небажаних контактів. Та не від усіх. Контакт з кліщами цілком імовірний.


Іксодові кліщі, серед яких найвідоміші собачий і тайговий, – уже звична тема фобій та ремствувань непосидючих співвітчизників. Щовесни саме про них, кровожерів, починають шукати дописувачів та інтерв’юерів журналісти. Комарі-клопи-оси, змії, щурі – це вже потім…


Кліщі бувають різними, але лише дрібними, чи й мікроскопічними. Собачий кліщ упродовж циклу розвитку мало змінюється за формою. Уважний огляд виявить, що найдрібніші мають шість кінцівок. То – личинки. Вони – такі ж кусючі та «вампіристі», що й дорослі, але багато крові не потребують. На одній мишці чи іншому дрібному теплокровному організмі можуть наїстися «до линьки» на німфу десяток чи й більше. Можуть і до людини чи ще до кого вчепитися, але лише там, де тонкі покриви (ніжна шкіра).


Линька-метаморфоз відбувається у холодну пору року десь в опалому листі. Німфи навесні атакують другого хазяїна (терміну «хазяїн» традиційно надають перевагу паразитологи, на відміну від «живитель» чи «господар» – цими оперують філологи). Другим також стають переважно гризуни або птахи, але нерідко – собаки, коти, люди. Цього разу порція крові для однієї істоти – як макове зерня або ледь більша. Друга линька відбувається майже без затримки, тож імаго (дорослий організм) стає «в засідку» на третього хазяїна того ж сезону.
Дорослі самки випивають крові у сто разів більше, ніж їхня власна вага. У цей час вони стають особливо огидними і їх легко виявити. Найчастіше тому, що ситі кліщі не поспішають падати на землю. Адже у такому роздутому вигляді мають дочекатися самців, які далеко не обов’язково харчуються поруч. Після запліднення у гемолімфі самки повинна утворитися певна домішка, необхідна щоб «відчепитися».


Під час другого і третього живлення кров’ю кліщі можуть «поділитися» з хазяїном збудниками трансмісивних захворювань – вірусами енцефаліту, бореліями (хвороба Лайма), плазмодіями, личинками деяких гельмінтів, у Америці – рікетсіями (плямиста лихоманка Скелястих гір) тощо.
Навесні серед тих, хто потребуватиме нашої крові, можуть бути як дорослі, так і німфи та, навіть, личинки. Їхнє співвідношення визначатиметься успіхом розвитку поколінь в попередні сезони.

Ось кілька рекомендацій, які допоможуть захистити себе від кліщів:


– На прогулянку варто обирати правильний одяг – бажано світлого кольору (на ньому буде легше виявити кліщів) та максимально закритий: штанини варто заправляти у шкарпетки (навіть якщо це не дуже модно виглядає😉), зменшити вирізи коміра і рукавів, на голову можна одягати косинку чи кепку.
– Варто використати репеленти, зокрема такі, що відлякують власне кліщів (це має бути вказано на упаковці, в інструкції чи на самій банці з речовиною).
– Оглядайте свій одяг (особливо штанини) кожних пів години під час прогулянки.
– Навіть якщо Ви дотримувалися всіх вище перелічених рекомендацій, після повернення з прогулянки, слід повністю змінити одяг та ретельно оглянути ніжні ділянки шкіри, пам’ятаючи про різний розмірний склад життєвих стадій кліщів.
Кліща, що присмоктався, можна спробувати видалити розщепленою паличкою, пінцетом чи спеціальними інструментами. Місце укусу слід продезінфікувати, а самого кліща доправити в лабораторію – там можна буде встановити, чи не є він носієм якихось патогенів.»


Піклуйтеся про себе і близьких, та залишайтеся здоровими!🙂